Компенсація за смертельний нещасний випадок

Найближчі члени родини загиблого в результаті летального нещасного випадку мають право на: компенсацію та відшкодування. Особи, щодо яких покійний мав аліментаційний обов’язок, можуть вимагати пенсії. На практиці це коло людей, які мали б право вимагати від покійного аліментів.

Значне погіршення життєвої ситуації

Дослідження компенсації сім’ям, що постраждали внаслідок ДТП, на додачу до компенсації за перенесену моральну шкоду, передбачає допомогу у випадку значного погіршення життєвого та фінансового становища близьких членів родини, постраждалих від ДТП. Відповідна компенсація за летальний нещасний випадок є одноразовою виплатою, на яку мають право особи, якщо вони доведуть, що внаслідок смерті члена родини вони зазнали значного погіршення своїх життєвих обставин.

Відшкодування
компенсація за летальний нещасний випадок

Незалежно від того, чи покійник надавав членам сім’ї засоби до існування, вони можуть вимагати фінансової компенсації за заподіяну шкоду. Шкодою у цьому випадку буде втрата члена родини, шкода, пов’язана з нею, спричинена процесом трауру, життєвими обмеженнями, необхідністю змиритися зі смертю покійного. Відшкодування також належиться у зв’язку з погіршенням особистих благ унаслідок летального нещасного випадку, тобто порушенням сімейних зв’язків унаслідок смерті члена сім’ї.

Законодавець не визначає, кого слід вважати близькою людиною. Сюди входитимуть усі особи, споріднені кровними узами (діти, батьки, бабусі та дідусі, родичі по бічній лінії, тобто брати і сестри, чоловік), а також особи, що перебували у фактичному співжитті (напр. співмешканці, одностатеві пари). Використання постраждалими професійної допомоги психолога, психіатра, невролога у зв’язку зі смертю близького члена сім’ї також обґрунтовує присудження в судовому порядку відповідно вищих сум відшкодування. Важливим є той факт, що компенсацію/відшкодування за смерть близького члена родини отримають тільки ті, хто перебував із померлим у тісному емоційному зв’язку, розрив якого викликав у них біль і страждання. Досягнення компенсаційних платежів для осіб, не пов’язаних «кровними узами» з померлим, є можливим, але необхідно, щоб особу-заявника і жертву нещасного випадку об’єднували взаємні відносини і тісна емоційна близькість.

Певну плутанину в питанні сум компенсації за смерть найближчого члена родини ввело Міністерство Юстиції разом із Генеральною Прокуратурою – у зв’язку зі Смоленською катастрофою. Кожному близькому членові родини було призначене відшкодування у розмірі 250 000 зл. Однак Суди не підтвердили виплату таких високих сум. Ситуації такого типу є надзвичайно рідкісними. У виняткових випадках суди надають суму понад 100 000 зл. або навіть 200 000 зл. Проте на практиці відшкодування коливаються в межах від 10 000 зл. до 100 000 зл. Сума компенсації має залежати від близькості відносин з покійним. Іноді присудження вищої компенсації може бути виправдане використанням допомоги психолога.

Компенсаційні збитки після нещасного випадку для родин постраждалих від летальних нещасних випадків, отримані від ЦВ винного у нещасному випадку, – крім компенсації за смерть та компенсацію за шкоду, – включають також відшкодування витрат, пов’язаних з похованням найближчого члена родини. Страховик, відповідно до положень Ст. 446 § 1  Цивільного Кодексу, зобов’язаний відшкодувати витрати, понесені у зв’язку з похованням постраждалого, тій особі, яка їх понесла. До цих витрат зокрема належить: вартість розміщення надгробку, витрати на квіти та вінки, вартість купівлі похоронного одягу, а також витрати на частування людей, які беруть участь у похороні. Часто до цих витрат Суди також включають так звані траурні меси – “грегоріанки”.

Строк позовної давності
Строк позовної давності, як правило, становить три роки від дати, коли жертва дізналася про втрату і про те, яка особа зобов’язана їй відшкодувати збитки. У ситуації, коли особиста втрата є результатом учинення правопорушення винуватцем, строк позовної давності становить 20 років від дати події, однак він стосується подій, що відбувались після 10.08.1997 р. У більш ранньому правовому статусі строк давності такого типу подій становив 10 років, проте всі випадки, що не були опубліковані на день набуття поправкою чинності, поширюються на подовжені строки. Умовою, необхідною для визнання наслідків події такими, що мають ознаки злочину, є спричинення нещасного випадку, що викликав розлад здоров’я більш ніж на 7 днів або нещасного випадку з летальним наслідком.

На практиці для кожної справи, пов’язаної з нещасним випадком, унаслідок якої особа зазнала серйозної травми або втратила близького члена родини, використовується подовжений строк давності.